Список найвищих астрономічних обсерваторій світу
Цей Список найвищих астрономічних обсерваторій світу містить лише астрономічні обсерваторії, розміщені на землі на висоті вище 3 000 м.н.м., та впорядкований за висотою над рівнем моря. Основний список статті включає лише постійні обсерваторії, що існують у постійному місці (не пересувні). Додатково також наведений список тимчасових обсерваторій, наприклад, перевізні телескопи або інші інструменти для спостережень.
Для великих обсерваторій, які мають декілька телескопів в одному місці, у списку лише одна позиція, або за основною висотою обсерваторії, або за найвищим інструментом у користуванні (якщо така інформація доступна).
До кінця 19-го сторіччя майже всі астрономічні обсерваторії в історії були розташовані на невеликих висотах, часто для зручності у безпосередній близькості до міст та навчальних закладів.[1] Коли під час промислової революції суттєво зросли забруднення повітря від індустріалізації та світлове забруднення від штучного освітлення вулиць, астрономи почали шукати місця для обсерваторій у віддалених та ненаселених місцях з чистим та темним небом, що і привело їх у гори. Першою постійною астрономічною обсерваторією на вершині гори стала Лікська обсерваторія, побудована в 1876–1887 рр. на досить невеликій висоті 1 283 м.н.м. на вершині гори Маунт Гамільтон в Каліфорнії, США.[2] Першою високогірною обсерваторією стала Міді-Перинейська обсерваторія на вершині Міді де Бігор висотою 2 877 м.н.м. у французьких Піренеях, будівництво якої розпочалося в 1878, а перший телескоп та купол встановлені в 1904 р.[3] Наприкінці 1880-х років астрономічні спостереження також відбувались з Монблану.[4]
В першій половині 20-го сторіччя були побудовані декілька інших високогірних обсерваторій (наприклад, Ловеллівська обсерваторія в Аризоні, США, та Сфінкс в Швейцарії). Однак дві з найбільш важливих та відомих обсерваторій початку 20-го сторіччя — обсерваторія Маунт-Вілсон та Паломарська обсерваторія, були розташовані на середніх висотах (бл. 1 700 м.н.м.) в південній Каліфорнії.[5] ЇХ вражаючі успіхи та відкриття завдячують використанню найбільших телескопів світу — 100-дюймовому (бл.2,5м) телескопу Хокера та 200-дюймовому телескопу Хейла, і після Другої світової війни до будівництва обсерваторій нового покоління на все вищих висотах та пошуку місць з найкращою астрономічною видимістю по всьому світу.
У другій половині 20-го сторіччя була побудована суттєва кількість високогірних обсерваторій, в тому числі в Аризоні, Гаваях, Чилі та на Канарських островах.[6][7] Спочатку їх будували переважно на висоті 2 000-2 500 м.н.м., але невдовзі почали шукати ще вищі висоти понад 3 000 м.н.м. Серед найбільших, найкраще облаштованих та найбільш значущих з них — обсерваторія Мауна-Кеа, розташована біля вершини вулкана на Гаваях висотою 4 205 м.н.м. На сьогодні обсерваторія має більше дюжини великих телескопів.
А на початку 21-го сторіччя розпочалася нова хвиля будівництва астрономічних обсерваторій на висотах понад 4 500 м.н.м.; такі обсерваторії були побудовані в Індії, Мексиці та найбільш відомі — в пустелі Атакама у північному Чилі, де тепер розташовані декілька з найвищих обсерваторій світу.
Наукові переваги від такого розташування важать більше ніж численні логістичні та фізіологічні виклики, які слід подолати при будівництві та експлуатації обсерваторій у таких віддалених місцях, як пустелі, полярні території чи віддалені тропічні острови. Розташування на великих висотах є ідеальним для оптичної астрономії та надає оптимальну видимість, оскільки є вищим від суттєвого прошарку земної атмосфери з її відповідною погодою, турбулентністю та зниженням прозорості. Зокрема, обсерваторії на вершинах гір на відстані до 80 км від океану часто мають найкращі умови для спостережень над стабільним інверсійним шаром протягом більшої частини року.[8] Високогірні обсерваторії також розташовані вище від більшої частини водяної пари в атмосфері, що робить їх ідеальними місцями для інфрачервоної та субміліметрової астрономії, оскільки ці хвилі сильно поглинаються водяною парою. З іншого боку, великі висоти не надають суттєвої переваги для радіоастрономії на довших хвилях, тому на таких висотах розташовано досить мало радіо-телескопів. На далекому кінці спектру, для надзвичайно коротких довжин хвиль рентгенівської та гамма-астрономії, разом з високоенергетичними космічними променями, великі висоти знову надають суттєві переваги, достатньо значні, щоб багато досліджень на цих довжинах хвиль проводились на повітряних кулях (типу метеорологічних зондів) або навіть космічними телескопами, хоча використовувались і декілька наземних високогірних обсерваторій. До них належать астрофізична обсерваторія Чакалтая в Болівії, яка при висоті 5 230 м.н.м. була найвищою постійною наземною обсерваторією світу[9] з часу будівництва у 1940-ті рр. до 2009 року, коли її перевищила нова Атакамська обсерваторія Токійського університету,[10] оптичний інфрачервоний телескоп на вершині (5 640 м.н.м.) віддаленої гори в Чилі.
Постійні обсерваторії, розташовані на висоті понад 3 000 м.н.м.:
Тимчасові обсерваторії, розташовані на висоті понад 3 000 м.н.м.:
Назва обсерваторії | Висота | Місце | Розташування | Координати | Заснована | Тип обсерваторії | Основні інструменти |
---|---|---|---|---|---|---|---|
Receiver Lab Telescope[23] | 5 525 м.н.м. | Сайрекабур | Атакама, Чилі | 22°43′0″ пд. ш. 67°53′30″ зх. д. / 22.71667° пд. ш. 67.89167° зх. д. | 2002 | субміліметровий, 1-2 THz[24] | |
PLATO (PLATeau Observatory)[25] | 4 091 м.н.м. | Купол А | Східно-Антарктичний льодовиковий щит, Антарктида | 80°22′ пд. ш. 77°21′ сх. д. / 80.367° пд. ш. 77.350° сх. д. | 2008 | оптичний, субміліметровий | |
Дослідницька станція Конкордія | 3 233 м.н.м. | Купол С | Східно-Антарктичний льодовиковий щит, Антарктида | 75°06′ пд. ш. 123°20′ сх. д. / 75.100° пд. ш. 123.333° сх. д. | 2005 | оптичний, субміліметровий[26] |
Зауваження: примітки до більшості висот можна знайти на сторінках відповідних обсерваторій.
- Цитування
- ↑ Krisciunas (1988), see Chapters 1-5.
- ↑ Krisciunas (1988), see Chapter 6: Harvard, Lick, Yerkes, and the rise of astrophysics.
- ↑ Brunier (2005), p.20-21.
- ↑ Richalet, Jean-Paul (2001). The Scientific Observatories on Mont Blanc. High Altitude Medicine & Biology. 2 (1): 57—68. doi:10.1089/152702901750067936. PMID 11252700.
- ↑ Krisciunas (1988), see Chapter 7: Mt Wilson and Palomar.
- ↑ Zirker (2005), see Chapter 4: The Rise of the Great Centers.
- ↑ Krisciunas (1988), see Chapter 8: The Present.
- ↑ Krisciunas (1988), p. 141.
- ↑ а б в Zanini, A.; Storini, M.; Saavedra, O. (2009). Cosmic rays at High Mountain Observatories. Advances in Space Research. 44 (10): 1160—5. Bibcode:2009AdSpR..44.1160Z. doi:10.1016/j.asr.2008.10.039.
- ↑ а б в Yoshii, Yuzuru та ін. (11 серпня 2009). The 1m telescope at the Atacama Observatory has Started Scientific Operation, detecting the Hydrogen Emission Line from the Galactic Center in the Infrared Light. Press Release. School of Science, the University of Tokyo. Архів оригіналу за 5 липня 2013. Процитовано 21 грудня 2009.
{{cite web}}
: Явне використання «та ін.» у:|author2=
(довідка) [Архівовано 2013-07-05 у Wayback Machine.] - ↑ Yao, Y. та ін. (2011). The NAOC Ali Observatory, Tibet (PDF). The 11th Asian-Pacific Regional IAU Meeting. Архів оригіналу (PDF) за 12 листопада 2014. Процитовано 12 листопада 2014.
{{cite journal}}
: Явне використання «та ін.» у:|author2=
(довідка) [Архівовано 2014-11-12 у Wayback Machine.] - ↑ Stone, Richard (7 вересня 2012). World-Class Observatory Rising on 'Roof of the World'. Science. 337: 1156—7. doi:10.1126/science.337.6099.1156. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 12 листопада 2014.; full text also at http://211.144.68.84:9998/91keshi/Public/File/41/337-6099/pdf/1156.full.pdf [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ Indian Astronomical Observatory Site. Архів оригіналу за 18 січня 2010. Процитовано 21 грудня 2009.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 лютого 2009. Процитовано 12 листопада 2014.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ YBJ Міжнародна обсерваторія космічних променів (китайський сайт, переклад на англ.). Архів оригіналу за 12 листопада 2012. Процитовано 21 грудня 2009.
- ↑ YBJ Міжнародна обсерваторія космічних променів (англ.сайт). Архів оригіналу за 11 січня 2010. Процитовано 21 грудня 2009. [Архівовано 2010-01-11 у Wayback Machine.]
- ↑ Mauna Kea Observatories, Summit Map. Архів оригіналу за 28 січня 2010. Процитовано 21 грудня 2009.
- ↑ HAWC Gamma-Ray Observatory. Архів оригіналу за 21 грудня 2013. Процитовано 4 грудня 2013.
- ↑ Barcroft Observatory, White Mountain Research Station. Архів оригіналу за 11 червня 2010. Процитовано 21 грудня 2009. [Архівовано 2010-06-11 у Wayback Machine.]
- ↑ USGS Topographic Map, Mount Barcroft, CA. Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 21 грудня 2009.
- ↑ Topographic Map of VLBA Mauna Kea Site. Процитовано 21 грудня 2009.
- ↑ USGS Topographic Map, Kilohana, HI. Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 21 грудня 2009.
- ↑ Receiver Lab Telescope. Архів оригіналу за 24 грудня 2009. Процитовано 21 грудня 2009.
- ↑ Marrone; Blundell; Tong; Paine; Loudkov; Kawamura; Luhr; Barrientos (2005). Observations in the 1.3 and 1.5 THz Atmospheric Windows with the Receiver Lab Telescope. arXiv:astro-ph/0505273.
{{cite arXiv}}
: Проігноровано|class=
(довідка) - ↑ PLATO - Dome A robotic observatory. Архів оригіналу за 16 вересня 2009. Процитовано 21 грудня 2009. [Архівовано 2009-09-16 у Wayback Machine.]
- ↑ Concordia station, Dome C, Antarctica. 100 Hours of Astronomy. Архів оригіналу за 29 квітня 2010. Процитовано 24 грудня 2009. [Архівовано 2010-04-29 у Wayback Machine.]
- Бібліографія
- Brunier, Serge; Lagrange, Anne-Marie (2005). Great Observatories of the World. Firefly Books. ISBN 1-55407-055-4.
- Krisciunas, Kevin (1988). Astronomical Centers of the World. Cambridge University Press. ISBN 0-521-30278-1.
- Zirker, Jack B. (2005). An Acre of Glass: A History and Forecast of the Telescope. The Johns Hopkins University Press. ISBN 0-8018-8234-6.